З кизилом я познайомився в Болгарії, коли з родиною був на відпочинку. У господаря вілли, де ми жили, кизил служив і живоплотом, і декоративними елементами, і плодовим деревом. До речі, до цього часу не можу точно назвати це рослина – чагарник або дерево, хоча посадив його на своїй дачі років 10 тому.
Справа в тому, що при певних навичках рослину можна сформувати і у вигляді окремого чагарнику або суцільної огорожі, і у вигляді дерева.
Що мене підштовхнуло до вирощування кизилу – так це його характеристики:
- Здатність переносити сильні морози і засуху;
- Невибагливість – росте на сонці і в тіні, на кам’янистому і глинистому грунті на схилах;
- Легко переносить обрізку – можна кущ перетворити в дерево, а дерево в кущ;
- Красиво цвіте ранньою весною. Цвітіння триває 15-20 днів;
- Нарешті, ягоди дуже корисні і смачні.
Дача моя купувалася виключно для відпочинку (точніше, в якості мисливського будиночка). Але відпочивати теж хочеться красиво, от і вибрав спосіб прикраси ділянки, розвести кизил – адже за ним не потрібен особливий догляд. До ботаніки палкої любові не маю, але з задоволенням відводжу трохи часу для улюбленому рослині.
