Кукурудза вирощується в основному в якості кормової культури. Південніше 53 ⁰ північної широти 80…85 % посівів використовуються для виробництва зерна. Інша частина використовується для одержання зеленої маси. З неї виготовляють силос, який використовується в зимовий період для годівлі великої рогатої худоби і свиней.
При вирощуванні цієї культури протягом кількох років допускається вирощування без сівозміни. В умовах сівозміни кращими попередниками є озимі зернові (жито, пшениця і овес). В Європі досить часто заміняють посіви ріпаком і пряними культурами, в тому числі і хрестоцвітими. Не рекомендується висівати кукурудзу після вирощування соняшнику або цукрових буряків. На особистих подвір’ях цю культуру висівають для очищення території від смітної рослинності.
Особливості технології вирощування
У агрокомплексах вирощування кукурудзи виконується згідно з технологічними картами, в яких для різних регіонів розроблені рекомендації щодо термінів проведення необхідних операцій. Зазвичай вказується дата початку і допустима тривалість для виконання. Особливу увагу приділяють профілактиці.
- Зернова культура потребує використання гербіцидів, тоді посіви надійно захищаються від впливу бур’янів. Вони перешкоджають нормальному росту в початковий період, що може викликати зниження врожайності. Пізніше коренева система набирає достатньо сил, щоб конкурувати з бур’янами травами. У другій половині літа посіви самі пригнічують інші рослини, що ростуть поруч.
- Серед небезпечних шкідників виділяють сарану. Саме для зернових вона представляє найбільшу небезпеку. Тому проводять профілактичну обробку, щоб не допустити появу небезпечних комах на посівних площах.
- Інсектициди допомагають у боротьбі проти грибкової інфекції. При випадання рясних опадів можливий розвиток кукурудзяної іржі. Захворювання протікає досить бурхливо, може знизити врожай на 40…60 %.