Плюси Скороспілки
- Деревце має морозостійкість: до -40 градусів, а ще не боїться температурних стрибків. У середній смузі груша зимує відмінно. Більш того — її успішно вирощують і на північно-заході країни.
- Рослина не боїться типових грушевих хвороб (скажімо, парші).
- Саджанці добре приживаються на ділянці, так що купити грушу можуть і садівники з мінімальним досвідом.
- Сорт самоплідний, йому не потрібні партнери-запилювачі.
- Дерево дає непоганий урожай. На нашу сім’ю з 7 осіб однієї такої молодої груші цілком вистачає (в тому числі і на варення).
- Вона универсалка — плоди у свіжому вигляді гарні, і на варення-компоти-сушку чудово йдуть.
- Плоди у Мічурінської Скороспілки смачні, ними не соромно пригощати рідню, від них не відмовляються навіть маленькі діти.
Чи є у сорту недоліки?
Як неважко здогадатися з назви, Скороспілка — сорт ранній. Тому плоди потрібно встигнути зібрати і з’їсти або пустити на консервацію. В погребі чи холодильнику вони лежать максимум 15 днів, та й то, якщо не будуть зібрані, а зірвані (в кімнаті — до 3 днів). Особисто для мене це мінус, так як влітку багато роботи, і на грушу часу може не залишитися — а якщо прогавити плоди, вони опадуть, і тоді навіть пари днів не пролежать.
Цвіте груша так рясно, що якщо кожна квітка перетворюється на плід, гілки не витримають, так і плоди стануть дрібними. Тому навесні грушку потрібно «скубти», залишаючи адекватну кількість зав’язей.
Крона груші дуже розлога, в саду займає багато місця, та і збирати плоди з гігантською груші не завжди зручно.
Також можна причепитися до імунітету сорту. Скороспілка з Мичуринска захищена не проти всіх хвороб, зокрема, може постраждати від моніліозу. Ця грибкова інфекція перескакує на дерево з зараженої черешні, персика, абрикоса, сливи, яблуні, навіть горобини.
