Спори щодо ефективності застосування Метронідазолу (Трихопола)
У засобах масової інформації іноді проскакує інформація, що використання хімічної сполуки під назвою Метронідазол неефективно в боротьбі з грибковим захворюванням. Наводяться аргументи про те, що діюча складова пригнічує мікроби, що потрапляють всередину клітин організму.
Наявність цих мікробів викликає виділення токсинів, які отруюють організм людини, а також тварин, заражених захворюванням.
Коротка історія відкриття ефекту використання Метронідазолу для боротьби з фітофторозом
Городники ефект від використання Метронідазолу виявили зовсім випадково.
У 1986 р. (р. Аугсбург, ФРН) на томати, заражені фітофторою, був вилитий розчин медичного препарату. Результат здивував Вільгельма Леманна (лікар місцевої лікарні). Його дружина фрау Берта вирощувала на ділянці помідори, які після тривалих дощів почали хворіти від зараження спорами фітофтори.
Подружжя вже подумували видалити всі кущі з грядки, на листках з’явилися коричневі плями. Лікар звик лікувати все, що траплялося. Тому спробував розвести в склянці таблетку з сильнодіючими ліками та вилив в ранкові години його на рослину, де хвороба почала знищення куща.
На подив Леманна до вечора рослина стало оживати. Коричневі плями скоротилися, місцями навіть утворилися отвори, але кущ виглядав значно краще за інших.
Тоді лікар вирішив обробити інші рослини розчином Метронідазолу. Розвів всю наявну у нього упаковку у відрі води. Потім за допомогою садового розпилювача обробив три грядки томатів. На великий ефект він не розраховував, виконав свої дії з «спортивного» інтересу. Обробку провів увечері незадовго до заходу сонця.
На наступний ранок Леманн побачив, що всі кущики почали одужувати. У ті дні тривалі дощі змінилися сонячними днями. Встановилася спекотна погода. Про те, що рослини хворіли, а потім вилікувались, свідчили дрібні дірочки на листках.
Сім’я Леманнов в той рік отримала неабиякий урожай помідорів. У той же час, всі сусіди скаржилися на втрати від фітофторозу. Задавали питання, щасливому експериментаторові, що допомогло уникнути того небезпечного зараження, але лікар і його дружина жартували, говорили: «Пощастило».
Тільки через рік експеримент повторили, результат виявився позитивним. Ось тоді Вільгельм Леманн запросив місцевого репортера. Зняли невеликий фільм, який показали на місцевому телебаченні. У невеликому ролику лікар ділився своїми спостереженнями.
Пізніше були написані кілька статей про несподіване застосування ліків від захворювань клітин людини в агрономії.
Цей результат могли забути, але в Німеччину в ті роки стали масово переселятися німці з СРСР. Багато мешкали на території південного Казахстану і Узбекистану. Переселенці активно займалися сільським господарством до переїзду в ФРН. Тому на новому місці велика частина російських німців продовжила роботу з землею.
Російські німці були неприємно здивовані фітофторою, з якої їм не доводилося стикатися на колишній Батьківщині (клімат жаркий без ознак дощів протягом усього літа і частини осені). Шукали способи боротьби. Ось і наткнулися на публікацію в місцевій газеті.
Переселилися на нове місце підтримували стосунки з друзями в Казахстані і Узбекистані. Масове переселення російськомовного населення на європейську частину Росії в період 1991…2000 рр. відбувалося не тільки в міста. Значна частина людей опинилася в сільській місцевості, де була неприємно здивована наявністю захворювання помідорів.
Мешканці земель з Німеччини поділилися знахідкою німецького лікаря з жителями Росії в листах і при особистих зустрічах. З тих пір багато використовують випадкову знахідку для боротьби з фітофторою на пасльонових.
